Колос Віктор Володимирович

Біографія

Віктор Колос народився 27 березня 1974 року в селі Горобіївка Срібнянського району Чернігівської області.

Закінчив Варвинську школу, а згодом – Ладанське ПТУ, здобув робочу спеціальність токаря.

Трудову діяльність розпочав у 1991 році у Варвинському райагробуді. Після строкової служби в армії працював слюсарем-ремонтником на Гнідинцівському ГПЗ з 1994 по 1999 роки, пізніше – у «Нафтогазсервіс».

1997 року Віктор одружився з Вікторією. Разом з дружиною виховували двох дітей: сина Владислава та доньку Марину.

З 2003 року працював слюсарем з ремонту технологічних установок ремонтно-механічного цеху Гнідинцівського ГПЗ.

4 січня 2015 року був мобілізованим до війська. Захищав країну на східних кордонах під час АТО. Зокрема воював на Донецьких напрямках: Торецьк, Горлівка, Зайцеве. 11 квітня 2016 року був демобілізований і повернувся на роботу в Гнідинцівський ГПЗ.

24 лютого 2022 Віктор знову вступив до лав Збройних сил України. Службу проходив у званні солдата, на посаді оператора протитанкового відділення у складі 164-го окремого батальйону територіальної оборони.

На початку повномасштабної війни ситуація під Прилуками була критичною: рашисти Сумською трасою рвались до Києва, а біля Прилук їх організували потужний спротив. Віктор разом із побратимами Варвинської громади був направлений під Прилуки. Вони захищали Ічню, Валки, Левки, Колісники та інші населені пункти Ічнянщини та Прилуччини.

Після завершення цієї військової ситуації військові ще деякий час обороняли військовий аеродром у місті Прилуки, а згодом Віктор був направлений в місто Бахмут. 1 березня 2024 року Віктора з побратимами “перекинули” на захист населених пунктів Ріпки та Авдіївка, де 9 березня він отримав поранення та контузію. 30 травня 2024 року під Авдіївкою Віктор отримав повторну контузію.

Після проходження реабілітації, 11 червня 2024 року, військова частина, у якій служив Віктор, була дислокована біля міста Курахове, а 15 червня 2024 року відбувся бій, під час якого Віктор знову отримав поранення. Цього разу смертельне.

Обставини загибелі

Загинув 15 червня 2024 року в селі Красногорівка Донецької області під час виконання бойового завдання, зазнавши смертельного поранення внаслідок удару FPV-дрона під час евакуації побратима.

Залишилися дружина, син, донька та матір.

Відзнаки/нагороди

Відзнака “За участь в антитерористичній операції”

Спогади

Дружина Вікторія Колос:

“Віктор любив людей і дружив з різними категоріями варвинців. При зустрічах з мешканцями громади завжди намагався поговорити, не дивлячись на те, хто був перед ним і якого віку. З усіма знаходив спільну мову.

Віктор дуже любив чистоту та порядок. Був щиро переконаний, що всі речі мають обов’язково лежати на звичному місці, щоб їх не доводилось шукати. А коли служив у ЗСУ, то хлопці розповідали, що тут-то вони повечеряли, а вже за кілька хвилин Вітя оперативно все підмітав, помив каструлі і вже нічого не нагадувало про нещодавню вечерю.

Віктор дуже любив Варву. Кожного разу, коли приходив у відпуску, завжди проїжджав вулицями рідного селища, постійно любуючись ними.

Захоплювався футболом. Любив прогулянки лісом, біля річки, обожнював розпалювати вогнище, любив посидіти довкола нього й поговорити по душах…

Побратими та посестри згадуючи про Віктора, наголошували на почуття справедливості, яке було притаманне нашому герою, на його принциповості та на тій прекрасній рисі, яка називається – довіра, на основі якої з Віктором співпрацювали бойові побратими.

Побратим Валерій Федорченко:

“Вітя був молодець. Всі хлопці так говорили і так його характеризували.

Ми з ним були під Ічнею, ми з ним були під Бахмутом, отримали два поранення під Покровськом; були під Авдіївкою, Серебрянським лісом, містами Серебрянка та Григорівка, Сіверськ, Краматорськ на Донецько-Луганському напрямку.

До речі, саме я дав Віктору позивний – “Британець”.

Чому? … А в нього була британська військово форма. Тож він став “Британцем, а в АТО мав позивний “Вітос” від імені дружини Вікторії.”

Побратим Олексій Плачун:

“Я можу сказати лише єдине: – по-перше, Віктор був людиною з великої літери, по-друге, він завжди здійснював чоловічі вчинки і цим відрізнявся від інших.”